ТЕКТОНІ́ЧНИЙ, а, е, спец.
1. Стос. до тектоніки. Тектонічні гіпотези; Головні риси геологічної структури України представлені на тектонічній карті (Розв. науки в УРСР.., 1957, 264); В сучасний період розвиток природного середовища визначається головним чином трьома основними чинниками: поглинанням земною поверхнею сонячної радіації, тектонічними процесами й розширенням суспільного виробництва (Вітч., 4, 1974, 168); Тектонічна основа будівлі.
∆ Тектоні́чні ру́хи — рухи земної кори, спричинені глибинними силами. Мантія і процеси, що в ній відбуваються, є джерелом і речовини, з якої складається земна кора, і енергії тектонічних рухів, що формують усі структури та родовища корисних копалин (Рад. Укр., 26.Х 1965, 3).
2. Зумовлений, спричинений тектонікою (у 1 знач.); утворений внаслідок тектоніки. Найчастіше зустрічаються землетруси третьої групи — тектонічні, які пов’язані з процесами гороутворення (Наука.., 6, 1958, 55); Сталактитова печера.. являє собою гігантську тектонічну тріщину, що розсікла гірський масив (Наука.., 3, 1962, 49); Тектонічні гори.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 59.