ТЕЛЕГРА́ФНИЙ, а, е.
1. Прикм. до телегра́ф. Грім падав на телеграфні стовпи (Н.-Лев., II, 1956, 390); Вітер б’є обірваним телеграфним дротом (Мик., І, 1957, 142); Начальник відділу.. прочитав наліплену на сірий папір телеграфну стрічку (Перв., Дикий мед, 1963, 472); // Здійснюваний за допомогою телеграфу. Тепер за допомогою космічних апаратів можна здійснювати не тільки наддалекі телепередачі, але й телеграфний і телефонний зв’язок (Наука і культура.., 1970, 93); // Переданий телеграфом. Телеграфний наказ; // Признач. для телеграфування. Другий урок відбувався в класі зв’язку. Столи з телефонними апаратами, телеграфні ключі, скатки проводу (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 10); // Який займається передачею повідомлень по телеграфу. Телеграфна контора.
∆ Телегра́фне аге́нтство — організація, що постачає пресі інформацію з економічних, політичних, культурних та інших питань життя своєї країни та з-за кордону. В мене був знайомий кореспондент телеграфного агентства (Сам., II, 1958, 359).
2. перен. Подібний до повідомлень, що передаються телеграфом; який характеризується стислістю. Стиль заміток, статей і нарисів був [під час війни] гранично короткий, майже телеграфний (Кучер, Голод, 1961, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 61.