ТЕЛЕ́НЬКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. теле́нькати та звуки, утворювані цією дією. Він так любить.. слухати, як хрупотить сніг під кінськими копитами й теленькання дзвінків розноситься широко по білих нивах (Кобр., Вибр., 1954, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 62.