ТЕЛЕ́ЦЬ1, льця́, ч., заст. Теля, молодий бичок. Чабани, Веніамінові внучата, Тельця отро́кам принесли, Щоб їм дозволено співати У сінях царських (Шевч., II, 1963, 406).
◊ Золоти́й теле́ць, книжн. — золото, гроші; влада золота, грошей.
ТЕЛЕ́ЦЬ2, льця́, ч. Одне з дванадцяти сузір’їв зодіаку.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 64.