ТЕЛЬМО́М, присл., діал. Швидко, миттю. Він тельмом кинувся на шию Ленькові і обцілував його не раз та й не десять (Фр., VIII, 1952, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 66.