ТЕ́МА, и, ж.
1. Коло життєвих явищ, подій, що становлять зміст твору літератури, образотворчого мистецтва тощо. Які теми цікавили мене, можете бачити самі з моїх оповідань (Коцюб., III, 1956, 282); Темою ми називаємо основний предмет оповідання, життєвий матеріал, обраний письменником і розроблений ним у художніх образах (Укр. літ., 8, 1957, 41); Праця простих людей-трудівників, їхнє життя стали основною темою нашого мистецтва (Мист., 5, 1957, 3); Тема трилогії.. — село, селяни напередодні Жовтневої революції і перших пореволюційних років (Вітч., 12, 1969, 195); // чого. Питання, що лежить в основі наукового дослідження. — Темою мого дипломного проекту була первинна обробка легкосереднього масла (Шовк., Інженери, 1956, 84); Важливою темою науково-дослідної роботи лабораторії є вивчення ефективності застосування гербіцидів у боротьбі з бур’янами (Хлібороб Укр., 9, 1969, 15); // Предмет розмови, лекції тощо. Розмова з Аллою Михайлівною почала втомляти мене, теми у нас мінялись часто, швидко й без мети (Л. Укр., III, 1952, 607); Року 1895 він [І. Франко] блискуче прочитав у Львівському університеті вступну лекцію на тему «Наймичка» Тараса Шевченка (Коцюб., III, 1956, 35); Теми були дуже різноманітні; він говорив про коні, перескакував зараз на розмову про добре пиво (Март., Тв., 1954, 407); Буває, Що заведеться в хаті суперечка На міжнародні теми чи й на інші — Багато є животрепетних тем! (Рильський, III, 1961, 118); // Те, що є змістом навчального або контрольного завдання. Олег Денисович оголосив теми екзаменаційної роботи і записав їх на дошці (Донч., V, 1957, 544); Слід детально вивчити перші дві теми чергових занять у політшколах, гуртках (Рад. Укр., 27.VIII 1959, 1).
Переміни́ти те́му розмо́ви див. переміня́ти1.
2. Музична побудова, що є основним мотивом музичного твору або його частини й служить предметом дальшого розвитку.
3. лінгв., рідко. Те саме, що основа 8.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 66.