ТЕМНИ́ЧНИЙ, а, е, заст., поет. Прикм. до темни́ця. Спалахнула ясна блискавиця, посліпила всю турецьку варту, пропалила всі темничні двері, просвітила вілі шлях до брата (Л. Укр., І, 1951, 392); Темничні мури; // Який відбувається в темниці. Катування темничні страшні Не лякали: уміла терпіти! (Вороний, Вибр., 1959, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 68.