ТЕМПЕРАТУ́РА, и, ж.
1. Ступінь нагріття чого-небудь; тепловий стан тіла, речовини. Нічого нового він [лікар] мені не сказав: ванни ті ж самі, температури тієї ж самої (Л. Укр., V, 1951, 13); Коли прийшов час зварювання, температура металу вже сягала майже двохсот градусів (Собко, Біле полум’я, 1952, 311); Температура води 20&́186; С; // Ступінь прогрівання повітря в приміщенні або надворі. Вчора привезли для мене з Неаполя керосинову грубку,.. і я, коли схочу, можу підняти температуру повітря в хаті до 16, 17&́186; (Коцюб., III, 1956, 408); Незнайомі гори зустріли їх різкою зміною температури (Гончар, III, 1959, 75); // чого. Ступінь теплоти тіла, речовини, який зумовлює в них певний процес. Температура розжарення металу.
Кімна́тна температу́ра див. кімна́тний.
∆ Абсолю́тна температу́ра див. абсолю́тний; Крити́чна температу́ра див. крити́чний2; Температу́ра пла́влення див. пла́влення; Температу́ра тве́рднення див. тве́рднення.
2. Ступінь теплоти тіла людини, що характеризує стан її здоров’я. Вона плакати почала. Зміряла їй температуру, а в неї 40,2&́186; (Л. Укр., V, 1956, 304); — Ну, що тут у вас? — підійшла Тоня. — До Марини: — Температури не міряли? — Наче нормальна, — сказала Марина (Головко, І, 1957, 466); Щось мені погано, і, напевне, трохи підвищена температура (Донч., V, 1957, 340); // розм. Підвищений ступінь теплоти тіла при захворюванні; жар. Раз у раз я почував її руку на своєму чолі. Видно, в мене була температура (Сміл., Сашко, 1957, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 71.