ТЕНЕ́ТНИК, а, ч. Павук, що снує павутину. Особливо.. любить він ранню осінню пору,.. коли ясно-глазурове небо заглядає в тихе плесо артільного ставу і все навкруги посноване тенетником (Рад. Укр., 1.II 1964, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 73.