ТЕПЛИ́ЦЯ, і, ж. Засклене опалюване приміщення для вирощування в закритому грунті ранніх або південних рослин, а також розсади; оранжерея. І я [лілея] процвітати Стала в гаї, і в теплиці, І в білих палатах (Шевч., І, 1951, 357); — Чи є в сій теплиці веснянії квіти? — Питає дівчина його (Л. Укр., І, 1951, 45); — У мене ж і свіжа полуниця знайдеться… Заберемося до теплиці і там будемо бенкетувати (Стельмах, І, 1962, 336); При правильній експлуатації парників і теплиць можна вирощувати достатню кількість розсади і набагато збільшити виробництво ранніх овочів (Хлібороб Укр., 7, 1966, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 78.