ТЕР’Є́Р, а, ч. Порода невеликих собак, яких використовують для полювання на звірів, що живуть у норах, а також собака такої породи. Існують породи маленьких салонних песиків, карликові тер’єри, завбільшки з рукавичку, які вміщуються в кишені пальта або у дамській муфті, їх там і носять (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 85.