ТЕРЕБИ́ТИСЯ, блю́ся, би́шся; мн. теребля́ться; недок., розм., рідко. Те саме, що вила́зити 2; видиратися кудись нагору. Теребиться [Славка] до мене на віз (Вас., II, 1959, 300); * Образно. Вище, над урвищем, теребиться плазом розкарякувата груша, розставивши в боки своє пазуристе гілля (Кол., На фронті.., 1959, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 84.