ТЕРЕБІ́Й, я, ч., фам., зневажл. Ненажера. Лиш недоїдки свідчили, що тут були люди, та ще й добрі теребії (Свидн., Люборацькі, 1955, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 84.