ТЕРЕ́Ш, ТЕРЕ́Ш-ТЕРЕ́Ш, виг. Покрик, яким відганяють овець. Грицько бачить, що за рудою і другі [вівці] повертають з шляху, — пустився підтюпцем, раз по раз вигукуючи «тереш! тереш!» (Мирний, І, 1949, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 85.