ТЕРМІ́Т1 див. термі́ти.
ТЕРМІ́Т2, у, ч., спец. Пальна порошкувата суміш алюмінію з окислами деяких металів, при реакції горіння якої виділяється багато тепла. Суміш магнітного окису заліза Fe3O4 з алюмінієм, відома під назвою терміту, успішно застосовується на практиці для зварювання залізних предметів (Заг. хімія, 1955, 489).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 89.