ТЕРНІ́ВКА, и, ж.
1. Наливка, виготовлена з ягід терну. Була і вишнівка, і тернівка, і дулівка (Кв.-Осн., II, 1956, 241); Найкраще йому смакувала тернівка з медом. Міцна, в міру терпкувата, вона розливала в роті приємну прохолоду (Кучер, Трудна любов, 1960, 99).
2. бот. (Prunus insititia L.). Те саме, що терно́сли́в. Діти прирадили власне цього дня зробити собі спільну прогулянку на Пелчинські «гори» — на тернівки, печериці (Фр., VI, 1951, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 92.