ТЕРОРИ́СТ, а, ч. Прибічник тактики терору; учасник терористичних актів. Це були терористи, для них убити людину — звична справа (Ю. Янов., II, 1954, 63); В неспокушену, голодом зчавлену душу якось відразу увірвались слова революціонера, і бомба терориста, і восковий трепет церковної свічечки, що застерігала християн від бунту (Стельмах, І, 1962, 612).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 94.