ТЕ́РПКІСТЬ, кості, ж.
1. Якість за знач. терпки́й 1. Плоди [сибірської яблуні].. через надмірну терпкість майже непридатні для споживання (Сад. і ягідн., 1957, 12); // Терпкий смак, запах чого-небудь. Терпкістю живиці, солодкою гіркістю верболозу сповнилося повітря (Коз., Сальвія, 1959, 193); Кіхана відчув за своєю спиною легкий рух. Ліза підійшла і почала мовчки дивитися на вулицю. Рука її тихо лягла йому на плече.. Дивний екстаз коливався в кімнаті. Не збагнути нікому ані вітровинних [вітряних] терпкостей весни, ані народжування вібруючого голосу (Ю. Янов., І, 1958, 184).
2. перен. Відчуття болю, гіркоти й т. ін. Кленучи когось, наче одурівши, бігала Олена. — Ти чого так зарання почала? — хотів гримнути на дружину й вражено осікся,.. по плечах поповзла холодна терпкість (Стельмах, І, 1962, 575); [Никифор] Бичок до терпкості в грудях заздрив тому незнайомому спритникові, що вилупився розумнішим та відважнішим од нього (Гуц., Скупана.., 1965, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 97.