Що oзначає слово - "терплячий"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ТЕРПЛЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Здатний стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання. — Дядьку лікар, мені вже не буде боляче? Мама кажуть, що я терпляча (Ю. Янов., І, 1958, 266); Мете заметіль… Ми терплячі в житті. Навчились на фронті до всього звикати… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 154); // Здатний витримувати важкі умови, велике фізичне напруження; витривалий. В ім’я цього вічного щастя терпів Абдул усі сорок років свого життя. Мовчав. Скорявся. Працював, як гірський осел, як терплячий сумирний верблюд (Тулуб, Людолови, І, 1957, 384); // Вибачливий до чиїхось недоліків, слабостей, провин і т. ін. Терплячий чоловік мій дядько. Мама його, котру він.. содержував [утримував] при собі, була страшно вередлива, злослива (Коцюб., І, 1955, 465); Завжди урівноважений і терплячий, капітан Чумаченко ставав нещадним, коли виявляв, що якась рота зазнала марних втрат людьми (Гончар, III, 1959, 282).

2. Який вимагає терпіння (у 1, 2 знач.), витримки. Три місяці терплячого лежання у ліжку, лікування і дбайливого догляду лікаря Ле-Куртьє — все наче змило водою (Тулуб, Людолови, II, 1957, 586); Шляхом тривалого й терплячого розвідування він з’ясував, що на території табору проходила схована каналізаційна труба (Ю. Янов., II, 1954, 29).

3. Який виражає терпіння, сповнений терпіння (у 1 знач.). Ця офіціантка Клава, старша дочка Горпищенкова, тільки й скрашує цей похмурий заклад своїми плавними рухами та терплячою до всього привітною усмішкою (Гончар, Тронка, 1963, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 98.