ТЕРЦЕ́Т, у, ч.
1. муз. Ансамбль із трьох виконавців, перев. вокальний; тріо. У «Сватанні на Гончарівці» дуже багато вокальних ансамблів: дуети, терцети (Укр. клас. опера, 1957, 90).
2. Музичний твір або частина такого твору для трьох виконавців. Композитор [Г. І. Майборода] показав себе талановитим майстром музичної сатири, яка межує іноді з гротеском. Це стосується, зокрема, терцету «зальотників» з другої картини [опери «Арсенал»] (Мист., 2, 1961, 29).
3. літ. Трирядкова строфа в сонеті. Терцети у віршах Рильського.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 100.