ТЕСЛЯРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Виконувати роботу тесляра; бути теслярем. В свої двадцять п’ять років він уже встиг і теслярувати на далекому Заполяр’ї, і ходив до Монгольської Народної Республіки за гуртами худоби (Гончар, III, 1959, 186); На валу сидить літня людина, ловко тесляруючи (Шиян, Переможці, 1950, 156).
2. рідко. Те саме, що столярува́ти. Гриць у білій полотняній сорочці стояв біля верстата з рубанком у руках і теслярував (Чорн., Визвол. земля, 1959, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 102.