ТЕТЕ́РЯ1, і, ж.
1. Те саме, що тетеру́к, тете́рка. 1. Тетеря й рябчик, що колись, Було, і ліку їм не знали, Як мир намножився, кудись У інший край позалітали (Щог., Поезії, 1958, 359); В Карпатських і Кримських горах можна зустріти.. з птахів — тетерів [тетер], рябчиків, глухарів, лебедів (Цюпа, Україна.., 1960, 88); * У порівн. Глухий, як тетеря (Укр.. присл.., 1955, 300).
2. перен., розм. Про нерозумну або вайлувату, неповоротку людину. Горпині вона [наймичка] зразу не подобалася. «Ну вибрав тетерю», — подумала вона.. Роботи то з неї як з козла молока, гладка, неповоротка, нечупарна (Мирний, І, 1954, 232); — Директор троса до колодязя ніяк не випише. Посікся, порвався, днями як зачепило мого тетерю, мало з цебром в колодязь не потягло! (Гончар, Тронка, 1963, 16).
◊ Глуха́ (чо́ртова і т. ін.) тете́ря, лайл. — про глуху, ледачу й т. ін. людину. — Та це вчитель? — питає [Прокіп]. — Глуха тетеря… не чув мов (Тесл., Вибр., 1950, 42); — А ти ж чого мовчиш, чортова тетеря? — враз почулось над головами вершників, і крива ломака полетіла в Прілого (Панч, Гомон. Україна, 1954, 59).
ТЕТЕ́РЯ2, і, ж.
1. Страва з борошна та пшона. Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли розчиною, як і тісто на хліб (Стор., І, 1957, 266); На столі з’явилися ковбаси, миски галушок, бринзи, саламахи, пшоняної тетері, смаженої риби, солоних огірків та інші улюблені козацькі страви (Тулуб, Людолови, І, 1957, 461).
2. Страва із сухарів або хліба з водою, сіллю, цибулею та олією. Так отам ми пополюєм, Може, що і загорюєм, Де ласіше за тетерю На козацькую вечерю (Манж., Тв., 1955, 169); На столі, накритому скатеркою, стояла миска з тетерею (Панч, Гомон. Україна, 1954, 23).
ТЕТЕРЯ́, я́ти, с. Пташа тетерки. Він [ведмідь] зігнав виводок молодих тетерят і з жалем споглядав, як здіймалась угору ляклива зграя (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 102 - 103.