ТЕХНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до те́хніка 1; пов’язаний з технікою. — Браво, поет від заграничної політики! Бий техніка технічними аргументами! (Фр., IV, 1950, 34); Аврум служив на заводі і дуже цікавився всякими технічними питаннями (Хотк., І, 1966, 151); Технічний прогрес — це закономірний історичний процес удосконалення знарядь праці й методів виробництва (Ком. Укр., 8, 1960, 27); Поява кібернетичних машин знаменувала собою початок другої технічної революції (Наука і культура.., 1970, 98); // Пов’язаний з вивченням, упровадженням і науковою розробкою техніки; який зумовлює ці процеси. У нас більше, ніж у будь-якій країні, людей з вищою освітою. Середня освіта стає загальною, політична стала всенародною, технічна — неминуче обов’язковою (Довж., III, 1960, 8); — Неухильно зростає загальноосвітній, технічний і культурний рівень трудівників села (Матер. XXIV з. Компартії України, 1971, 26); До процесії приєднався натовп учнів технічного училища (Смолич, II, 1958, 121); // Який працює в галузі техніки. Технічна інтелігенція.
∆ Техні́чна ра́да — консультативний орган з питань техніки (при міністерстві, науково-дослідному інституті, конструкторському бюро). Технічна рада ствердила Павлові розрахунки (Мушк., Серце.., 1962, 243); Техні́чний мі́німум — те саме, що техмі́німум.
2. Який стосується роботи машин і механізмів, пов’язаний з їх використанням, обслуговуванням, збереженням і т. ін. Бригадир тракторної бригади зобов’язаний.. забезпечити своєчасне проведення технічного догляду за машинами (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 15); Говорив він про технічну і комерційну швидкість. Це різні речі. Технічна швидкість — коли поїзд проходить якусь відстань без зупинок (Рад. Укр., 18.XI 1962, 2); Технічні засоби записування діалектного матеріалу.
∆ Техні́чний контро́ль — нагляд за якістю промислової продукції, за відповідністю її встановленим зразкам. Збільшення довговічності деталей і машин вимагає переглянути й поліпшити їх конструкцію, розробити і впровадити досконаліші технологічні процеси, посилити технічний контроль (Рад. Укр., 23.V 1962, 2); Техні́чна но́рма — норма виробітку, встановлена з урахуванням оснащеності технікою, умов праці.
3. Признач. для використання або дальшої обробки в промисловості. Колгосп хазяйнує добре, збирає рясні врожаї зернових і технічних культур (Вишня, І, 1956, 422); На спускових доріжках невдовзі уже змащуватимуть полоззя салом.. технічним, що його привозять сюди в бочках і на території [суднобудівного] заводу перетоплюють (Гончар, Тронка, 1963, 341); Технічне залізо — це маловуглецева сталь з вмістом вуглецю до 0,2% (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 37).
∆ Техні́чна сти́глість — готовність до використання або дальшої обробки в промисловості. Збирати тютюн необхідно тоді, коли листя матиме найбільшу вагу.., тобто в стадії технічної стиглості (Техн. культ., 1956, 380); Віком технічної стиглості лісу називають той, коли в результаті його розробки одержують найбільшу кількість необхідних сортиментів (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 108).
4. Стос. до техніки (у 3 знач.), пов’язаний з нею. Тепер же щодо «технічного виконання» сього роману, то мені здається, що він трохи розтягнений (Л. Укр., V, 1956, 43); Костомаров, хоч і мало знав музику, розумів, що Аліна грає щось надзвичайно складне з технічного боку (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 390); Слід відзначити різноманітність технічних засобів, що ними користуються художники: гравюра на дереві, офорт, акватинта, ліногравюра, літографія (Мист., 3, 1959, 29).
5. Пов’язаний із зовнішнім, формальним боком справи; не основний. Технічні деталі питання; // Який виконує допоміжні роботи, що стосуються перев. зовнішнього боку справи. Тут були численні комісії з міста й рудної управи,.. декілька осіб технічного персоналу (Досв., Вибр., 1959, 340); Технічний секретар.
Техні́чний реда́ктор — видавничий редактор, що займається поліграфічним оформленням книжки, газети тощо.
6. Який позначає спеціальне поняття, що стосується певної ділянки техніки й науки (про слово, вислів і т. ін.). Технічний термін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 104.