ТЕ́ЩИН, а, е. Прикм. до те́ща; належний тещі. — То пан дуже його вподобав? — перехоплюю, бо мені не до тещиної розмови (Вовчок, VI, 1956, 316); Зять взяв молотка й цвяшків і забив двері в тещину кімнату, щоб теща до їх не ходила.. щодня змагатись та лаятись (Н.-Лев., III, 1956, 200); Медовим духом тихої домівки Пахтіли смачно тещині наливки (Мур., Осінні сурми, 1964, 102).
◊ Те́щин язи́к див. язи́к.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 107.