ТИ́ГРОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до тигр 1. Тигр був надзвичайно великий, з жахливими, ніби полірованими, іклами, з жовтогарячою шкурою в чорних оксамитових смугах.., з тигрової шкури вийшов чудовий килим (Тулуб, В степу.., 1964, 296); // Такий, як у тигра, власт. тигрові. Комендант оглянув Тодося і залишився задоволений: такий битиме морди і роз’юшуватиме носи, є собача відданість і тигрова злість (Тют., Вир, 1964, 412).
2. Який має колір шкури тигра; жовтий з чорними смугами; // Із смугами, як у тигра. Хлопці стояли на розі,.. під аркою з прозорих, зелених віт, крізь які пробивалося сонце і тріпотіло тигровими плямами на тротуарі (Коп., Тв., 1955, 399).
3. Уживається як складова частина деяких зоологічних і ботанічних назв, термінів. Рятуючись від тигрових акул, морський лев виліз на борт радянського судна.., яке плавало у водах Південної Атлантики (Веч. Київ, 1.ХІІ 1967, 4); Тигровий пітон; Тигрова лілія.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 109.