ТИМЧАСО́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до тимчасо́вий. Так сходить день за днем у полоні якоїсь тимчасовості, якій не видно кінця-краю (Вільде, Сестри.., 1958, 513).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 113.