ТИП, ч.
1. род. у. Зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ. Все одно мама і сестри звичок своїх і типу господарства не змінять (Л. Укр., III, 1952, 686); Понад сто типів сільськогосподарських машин працюють у соціалістичному сільському господарстві (Вишня, II, 1956, 11); Відповідно до трьох основних способів подачі звука існують для відображення їх три типи диригентського жесту, або штриха (Осн. диригув.., 1960, 38); Заміна приватної власності суспільною означає виникнення нового типу виробничих відносин (Ком. Укр., 2, 1965, 34); За останні роки значно змінилися типи будинків і планування квартир (Нар. тв. та етн., 5, 1967, 16); Виражаючи волю і пристрасне прагнення всіх радянських людей, ми будемо добиватися.. обмеження і припинення гонки озброєнь усіх видів і типів, неухильного просування до загального й повного роззброєння (Ком. Укр., 6, 1975, 5).
2. род. у, спец. Найвища категорія в систематиці тварин і рослин, що об’єднує споріднені класи. В основу класифікації [комах] покладено одиницю — вид. Схожі види дають рід, роди складають родину, родини — ряд; ряди утворюють класи і типи (Підручник дезинф., 1953, 160); Тип членистоногих об’єднує ракоподібних, павукоподібних, комах (Зоол., 1957, 191); Тип квіткових рослин; Тип молюсків; Тип хордових.
3. род. у. Характерна будова тіла, зовнішність людини, пов’язані з її належністю до певної етнічної категорії. Перший забрав голос Пета, головний начальник сього відділу, чоловічок літ коло сорока, тип монгола (Фр., VI, 1951, 68); Першою зайшла худенька смуглява жінка східного типу (Дмит., Розлука, 1957, 293); // Характерні риси обличчя, пов’язані з етнічною належністю. Марція немолода вже пані, обличчя суворого римського типу, рухи повільні (Л. Укр., III, 1952, 176); Мурашкова була красуня щирого класичного типу. Матове біле лице було ніби виточене з слонової кості; пишні великі темні очі були блискучі (Н.-Лев., V, 1966, 101).
4. род. у. Художній образ у літературі та мистецтві, у якому узагальнено найхарактерніші риси певної групи людей. Його [М. Гоголя] навіть невмирущі типи з «Мертвих душ» — це зразки з наших панів (Мирний, V, 1955, 410); Літературним типом і є створений письменником такий характер, який відображає риси, властиві багатьом людям (Укр. літ., 8, 1957, 254); Позитивний тип повинен цілком відповідати епосі, відображати її, провіщати майбутнє й наближати його (Рад. літ-во, 4, 1968, 57).
5. род. у. Категорія людей, об’єднаних якимись характерними рисами (соціальними, національними, професійними тощо), а також яскравий її представник. Я знов спускала очі до роботи і, рівняючи рукава та припасовуючи комір, вкупі з тим розважала, що за тип моя бесідниця? (Л. Укр., III, 1952, 599); Змінився характер фольклору, змінився й тип фольклориста як наукового робітника (Рильський, III, 1956, 145); Літня жінка, тип учительки, шиє на ручній машині, хлопчик.. порається біля акваріума (Ю. Янов., I, 1954, 207); Шевченко знав, що більшість армійських офіцерів — п’яниці, картярі і бретери, і хоча Долгов ніби й не був схожий на цей ходячий тип армійця, Тарас Григорович намагався стушуватися і на запитання відповідав якомога лаконічніше (Тулуб, В степу.., 1964, 86); Формується трудівник нового типу — людина з високою політичною свідомістю, широким професійним кругозором і майстерністю, глибоким знанням політехнічних основ сучасного виробництва (Ком. Укр., 6, 1975, 61).
6. род. а. Людина, що відрізняється від інших якимись характерними особливостями (у зовнішності, поведінці, напрямі думок і т. ін.). Учителів і в Богуславі і в суміжних селах було багато, я охоче знакомився [знайомився] з ними.. Яких тільки типів не надибав я там (Вас., IV, 1960, 35); — Це ви в книгах вичитали? — Ні, розмовляв з найстарішими людьми села.. Надзвичайно самобутні є типи. А скільки життя, живої історії збереглося в їхній пам’яті! В книжках не знайдеш такого… (Стельмах, І, 1962, 275); — Тут один мій давній приятель повернувся. Цікавий тип. Я тебе з ним познайомлю (Дор., Не повтори.., 1968, 188); // розм. Хтось, невідома людина; індивід. Озброєний тип зупинив хлопців, вимагаючи від них документи (Цюпа, Назустріч.., 1958, 275); Розштовхуючи ліктями натовп, до хлопців підходив той самий тип, що наймав їх сьогодні на роботу (Кол., Терен.., 1959, 211); // зневажл. Людина з дивними або негативними рисами. — Товариші, — похмуро сказав Сагайда, звертаючись до бійців. — Гляньте на цього типа. Це — дезертир. Да, да, ти ще з нами, але ти вже дезертир і зрадник (Гончар, III, 1959, 148); — То байдуже, Гнате, — озвався Заруба. — Така в нас робота, нічого не вдієш.. От коли б цих типів менше було, Перегуд… (Кучер, Трудна любов, 1960, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 116.