ТИРА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до тира́н. Там вулицями стугонить Ріка народу і валить Тиранський трон! (Фр., XIII, 1954, 144); Свобода, друже мій, то давня бунтівниця. І от, озброївшись прапрадідним мечем, Прийшла затерти слід тиранської в’язниці, І Рівність з янгольським з’явилася лицем (Зеров, Вибр., 1966, 416); // Власт. тиранові (у 2 знач.); жорстокий. Ми сонна, лінива, вигідна сила, що до терпінь звикла,.. однак, подразнена раз до крові і введена в захват, зломить тиранську руку раз назавсігди [назавжди] (Коб., 1, 1956, 250); — Дворянство погрузло в розкошах, розпусті.. І з жахом дивиться на неминучість — втрату свого тиранського панування! (Полт., Дит. Гоголя. 1954, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 120.