ТИ́СКАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм. Те саме, що ти́снути 2. Гнат стояв у кутку й тискав у руках кудлату свою голову (Панч, В дорозі, 1959, 44); Гості буйно тискали актора в обіймах (Ільч., Серце жде, 1939, 238); // Надавлюючи, натискаючи, проштовхувати. — Що то таке? — питаю людей. Шинкар з жінкою забився! Почали мені усе розказувати молодиці; тискають мене подивитись на обох… (Вовчок, І, 1955, 247).
Ти́скати ру́ку — те саме, що Ти́снути ру́ку (див. ти́снути). — Дуже радий, дуже радий! — мимрив лисий, тискаючи руку Ясочці (Вас., І, 1959, 349).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 123.