ТИСЯЧОГОЛО́СИЙ, а, е. Утворений тисячею або величезною кількістю голосів; який складається з тисячі, з величезної кількості голосів. Гучне тисячоголосе «ура», безперестанні оплески, музика, радісні вигуки, сповнені вдячності й зворушливої шаноби, гриміли, аж стугоніли стіни (Довж., І, 1958, 496); // Виконуваний тисячею або величезною кількістю голосів. Військо верталося на Україну з великими звитягами, і ранкову тишу просторого осіннього степу.. краяла тисячоголоса пісня (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 561); // Який відзначається великим розмаїттям звуків, складається з багатьох розмаїтих звуків. Ніжне, найтонших мелодій і відтінків, тисячоголосе бриніння хвилювало слух (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 63); // Сповнений багатьох розмаїтих звуків, голосів. Здавалось, ніби увесь ліс ожив після зимньої мертвоти та довгого зимнього сну, зрадів, прокинувшись,.. став тисячоголосим і на радощах заспівав тисячею усяких голосів (Н.-Лев., VI, 1966, 385).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 126.