ТИФО́ЗНИЙ, а, е.
1. Прикм. до тиф. Розбурхались води, розлилися ріки І ниви, і села руйнують навіки, — У краю й куточка сухого нема — Вже голод шири́ться й зараза тифозна (Фр., XIII, 1954, 168); Тифозна паличка.
2. Хворий на тиф. Тифозні діти; // Признач. для хворих на тиф. — Чи невже ж ми отак цілу осінь та зиму в оцьому бараці тифозному й будемо пропадати?! (Головко, II, 1957, 96); * У порівн. Сиділа згодом [Тетяна Василівна в перукарні] з головою, обтягнутою компресним папером, плоскоголова, мов у тифозній палаті (Загреб., День.., 1964, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 129.