ТИХОПЛА́В, а, ч., розм. Про того, хто поволі, неквапливо рухається. Кінь у мене тихоплав — скоро не побіжить, хоч як його жени (Сл. Гр.); Не облишав їх своєю увагою й куценький ченчик, тихоплав і маруда, отець Зосима (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 133.