ТОВСТОГУ́БИЙ, а, е. Який має товсті губи, з товстими губами. — Коли б мені воля, то я б паничів з п’ять до себе прийняла, — сказала товстогуба Пріська, граючи до хлопців масляними очима (Мирний, IV, 1955, 165); Устим Ревенко, задерши дурну голову, спритно кидає насіння в роззявлений товстогубий рот (Довж., І, 1958, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 167.