ТОВСТЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Дуже товстий. [Василь:] Сядеш собі почитати щось цікаве або щось написати, а він тобі преться з товстючим зшитком — новою поемою або низкою віршів, — та як почне читати, як почне!.. (Сам., II, 1958, 94); Що за диво? Ви в лісі. Серед товстючого високого дерева ген на гору коритом потягся шлях (Мирний, IV, 1955, 314); Він [агроном] сердито розпакував обгортку, товстючого качана [кукурудзи] (Вол., Дні.., 1958, 157); Зате ж, як розкуражиться [скрипочка], Уся біда уляжеться: Такий гармидер заведе, Що й бас товстючий загуде (Гл., Вибр., 1957, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 168.