ТОВЩИНА́, и, ж.
1. Величина, розмір поперечного перерізу предмета, тіла; відстань у глибину від поверхні якоїсь маси до іншої маси або до якогось предмета. Тож і каблучка, що носиш на пальці ти протягом років. Дещо (не знати коли) на своїй товщині утрачає (Зеров, Вибр., 1966, 132); Через деякий час він уже знову никав біля заглушених танків, спокійно постукував по них пужалном і допитувався в танкістів про товщину броні (Гончар, І, 1954, 370); Його пальці бігали по ній [деталі] сміливо, спритно, залізали в отвори, що, здавалось, були меншими в діаметрі за товщину самих пальців (Гончар, IV, 1960, 82); Він тверезими очима і розважливими думками оцінював товщину важкого шару води над яхтою (Собко, Скеля.., 1961, 111); Знаючи щільність і товщину снігового покриву, легко визначити і запаси води в снігу (Хлібороб Укр., 1, 1966, 15).
2. Огрядність, повнота.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 170.