ТОГОРІ́ЧНИЙ, а, е. Який існував, відбувався або відбувся минулого року; стосується минулого року і т. ін.; // Який зберігся, залишився з минулого року. Поле внизу, непривітна стерня, тогорічне будяччя, Пара худих шкапенят тягне, зігнувшися, плуг (Фр., XIII, 1954, 305); Я спинився. Суха, тогорічна ковила, трава прадавніх степів тріпотіла на вітрі (Хор., Ковила, 1960, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 170.