ТОГІ́Д, ТОГІ́ДЬ, присл., діал. Минулого року, торік. — Тепер ти [Аниця] мені і з цим і з тим, а як я тогід посилав за тобою на толоку, то ти ще й писок розпустила (Март., Тв., 1954, 41); — О, давно я вже був тут, Іване… Ще, коли б не збрехати, тогідь перед жнивами (Козл., Сонце.., 1957, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 170.