ТОДІ́ШНІЙ, я, є.
1. Який був, існував раніше, в минулому, тоді; протилежне сьогочасний, теперішній. Битва розпочалась, по тодішньому звичаю, герцями.. На всю лінію війська вподовж берегів почалися герці. Там вискакував з ряду шляхтич, а проти нього з верболозу виплигував козак (Н.-Лев., VII, 1966, 239); Був старий неписьменний, і.. життя тоді не давало йому ніяких знижок, тодішня наука — порад, держава — підтримки (Ю. Янов., II, 1954, 118); // Який був трохи раніше. Справді, наче недавно це було, а вже шелестить віттям густий сквер. Це вони зробили, їхні школярські руки. Немов відчула Леся тодішні пухирі і пальцями провела по долонях (Хижняк, Невгамовна, 1961, 4); // у знач. ім. тоді́шнє, нього, с. Те, що було раніше, в минулому, тоді. Ми були впевнені, що все тодішнє: ота маленька пошта, маленький комутатор і візок з добрим, старим конем,.. — що все це тимчасове, скороминуще (Жур., Звич. турботи, 1960, 40).
2. Який жив раніше, в минулому, тоді; сучасний кому-, чому-небудь у минулому. В своїх оповіданнях «Sch&́246;nschreiben» і «Олівець».., що мають автобіографічний характер, Франко описав варварство тодішніх учителів (Коцюб., III, 1956, 27).
3. Такий, яким хто-небудь був або що-небудь було раніше, в певний момент чи період в минулому. Може, се залежало від мого тодішнього настрою, що власне «Князь-мурин» так розвеселив мене (Л. Укр., IV, 1954, 134); Контррозвідки розривалися, шукаючи нас, і в такому перепльоті [клопоті] точилося наше партійне життя тодішньої Одеси, та ми не кидали діла (Ю. Янов., II, 1958, 252); Печаль Іспанії ятрила нам серця. Ми сивіли у битвах під Мадрідом, Довіку нам нести звання бійця, Хоч став тодішній комсомолець — дідом (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 171.