ТОЛЕРА́НТНО, книжн. Присл. до толера́нтний. Під час «замирення» власті досить толерантно відносилися до опришків (Хотк., II, 1966, 181); Нагадуванням про неї [Тосю Трохимівну] Мухтаров дуже толерантно підкреслив свої симпатії головному лікареві і голові конфліктної комісії голодностепського будівництва (Ле, Міжгір’я, 1953, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 179.