ТОЛЕРУВА́ТИ, ру́ю, ру́єш, недок., перех. і неперех., заст., книжн. Виявляти толерантність до кого-, чого-небудь; терпіти. — А не можна би знати, що ви, товариші, говорили про мене? — Ми спорили над питанням, чи можемо толерувати тебе дальше в своїм товаристві, чи ні? (Фр., VI, 1951, 420); Тобі моя «друга манера» більше подобалась, себто ти дозволила собі толерувати сю [цю] манеру (Л. Укр., III, 1952, 691).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 179.