ТОЛКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок,, перех. і неперех., розм., рідко.
1. Пояснювати, розтлумачувати. Другим ми часто пророкуєм, Як знахурі [знахарі], чуже толкуєм, Собі ж шукаєм циганок (Котл., І, 1952, 225); Даремно ті, що стояли на камінню, толкували їм [потопаючим], що купа не може помістити всіх (Фр., VI, 1951, 130).
2. Говорити, розмовляти; розповідати, роз’ясняти; висловлювати свою думку. — Що мені з тобою, дурною, толкувати? — призро, кривлячись мов від великої болі, сказав Василь, повернувся і побіг вздовж огороду (Мирний, IV, 1955, 82); — Він сам зрадить себе, як його не відшукають! — толкував чоловік дальше (Коб., II, 1956, 187); Дядина моя толкує: «Ото, що наче копи здаються, то паски розставлені» (Барв., Опов.., 1902, 70); І вона почала толкувати, що привезла дівчат у місто «дихнути» трохи культурною атмосферою, бо на селі вони «просто» нидіють (Вільде, Сестри.., 1958, 458).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 180.