ТО́МЛЯЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до томи́ти 1, 2. По довгій хвилині томлячої мовчанки дівчина нарешті промовила дзвінким, енергійним голосом: — Де мій батько? (Фр., VI, 1951, 163); Якась томляча туга загніздилася мені в серці (Коб., І, 1956, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 183.