ТОНКОШИ́ЇЙ, я, є. Який має тонку шию, з тонкою шиєю. Біля нього стояв невисокий юнак, худенький, тонкошиїй і стрижений (Коз., Листи.., 1967, 86); Це ота тонкошия і витрішкувата Орися, що в очах льон цвіте, а в губах черешнева ягідка грає, ота, язиката, що вчора на нього груддям шпурляла! (Тют., Вир, 1964, 472); Високо над грядою гір ключем пролітали в сонячному небі якісь бистрі тонкошиї птахи, витягнувши голови вперед (Гончар, І, 1954, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 191.