ТОПИ́ЛЬНИК1, а, ч. Робітник, що опалює приміщення; опалювач.
ТОПИ́ЛЬНИК2, а, ч., рідко. Те саме, що плави́льник. Топильники зробили те, що можна назвати тільки подвигом (Рад. Укр., 31.III 1946, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 194.