ТО́ПКА, и, ж. Пристрій в печі, котельній установці і т. ін. для спалювання твердого, рідкого чи газоподібного палива. Матрос уперся ногами в купу вугілля і почав підкладати те вугілля до топки, звідки кочегар жбурляв його в криваву горлянку паровоза (Мик., II, 1957, 251); У топці парового казана палали сухі дрова (Чорн., Визвол. земля, 1959, 124); Марко, забувши про втому, кидав вугілля в топки, хотів, щоб пароплав плив швидше до берегів Європи (Цюпа, Назустріч.., 1958, 449).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 196.