ТО́ПІКА, и, ж.
1. У риториці — мистецтво користуватися загальними місцями, загальними судженнями при викладенні якоїсь теми.
2. Загальний доказ, загальне судження, застосовані до всіх однакових випадків.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 196.