ТОРБЕ́ГА, и, ж. Збільш. до то́рба. Раптом Степан хутко кинувся вбік.. Але звірок миттю сховався в нору. — Не наздогнав, торбега заважає… (Коп., Подарунок, 1956, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 200.