ТОРБИ́НА, и, ж. Невелика торба, мішечок або сумка. Чого ж смутна [Катерина], невесела, Заплакані очі? У латаній свитиночці, На плечах торбина, В руці ціпок, а на другій Заснула дитина (Шевч., І, 1951, 38); Баба поклала на скрині торбину, сіла під грубку й почала грітися (Коцюб., І, 1955, 453); Вийшла в поле літня сівачка сіяти і сіє. Торбина з зерном тягне її донизу (Довж., Зач. Десна, 1957, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 200.