ТО́РБОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до то́рба. Як часом на горі пташка сидить, так у його за плечима вбачалася маленька торбочка з сухарцями (Вовчок, І, 1955, 332); Коли Омелькова торбочка спорожніла, ніхто вже й розмовляти не хотів з молодиком (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 516).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 200.