ТОРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. неперех. Провадити торгівлю, мати торгові відносини з ким-небудь; професіонально займатися торгівлею. — Я родом з острова Пароса і вже давненько торгую в Росії (Н.-Лев., III, 1956, 368); Пан Куценко років 25-30 був волосним писарем, а жінка його торгувала бакалією (Гр., І, 1963, 244); — Не вперше ми [купці] їздимо цим шляхом, як і батьки наші, діди й прадіди, з добром усяким — торгувати, з мечем — захищати межі (Скл., Святослав, 1959, 39); // Відпускати товар покупцям. Кав’ярня торгувала сьогодні добре (Коцюб., II, 1955, 126); З великою натугою Юля закінчила десять класів і на запитання батьків, чи хоче вчитися, відповіла, що жадає на вокзалі торгувати сельтерською водою (Тют., Вир, 1964, 450); // Бути відчиненим для торгівлі. Торгують магазини, кіоски, чайні… (Вишня, І, 1956, 327).
◊ Торгува́ти зуба́ми див. зуб.
2. неперех., перен. Давати кого-, що-небудь у чиєсь розпорядження за гроші; діставати з чогось матеріальну вигоду . По якому правдивому, Святому закону І землею, всім даною, І сердешним людом Торгуєте? (Шевч., І, 1951, 338); Знаючи красі своїй ціну, вона торгувала нею (Мирний, І, 1949, 235); Я — син Країни Рад. Ви чуєте, іуди, Ви всі, що Каїна горить на вас печать? Отчизни іншої нема в нас і не буде, Ми кров’ю матері не вмієм торгувать! (Рильський, II, 1960, 187).
◊ Ли́хом торгува́ти див. ли́хо1.
3. перех., заст. Збираючись купити що-небудь, добиватися зниження ціни; виторговувати. Оттак наварнякала наша Маруся, що трохи й сам Василь їй у вічі не насміявсь; ще то добре, що не чула сього Олена, торгуючи у перекупки шпильки (Кв.-Осн., II, 1956, 44); Певно баба має гроші, та лише таїться з тим, бо все вешталась по ярмарку та торгувала підсвинка… (Коцюб., II, 1955, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 203.